Іллю Панчука вдома дуже чекають і люблять рідні.

Ілля Панчук 2001 року народився у Києві, там він і його батьки прожили два роки. Потім повернулися на малу батьківщину – у містечко Шостка на Сумщині. 25 вересня Іллі виповнилось 22 роки. В полоні він перебуває 20 місяців.

Мама Тетяна згадує, що в дитинстві її син був спокійною дитиною. У перший день, коли жінка привела Іллю у дитячий садочок – він здружився з усіма дітками одразу. Особливо з Микиткою – упродовж всіх років відвідування садочка – вони завжди були удвох. Іллю також полюбили вихователі.

Коли хлопець пішов до школи – найкращим уроком для нього була фізкультура. У дитинстві Ілля відвідував заняття з хокею на траві – і йому дуже подобалося грати. Причому на заняття записався сам, без участі дорослих. Згодом Ілля їздив на змагання. Привозив звідти медалі і грамоти. Мріяв бути відомим хокеїстом. Ілля взагалі багато займався спортом - потім у його житті з’явився бокс, стрільба з лука. А з осені і всю зиму Ілля купався у річці – так загартовувався.

 Мама згадує, що одного разу, коли Ілля навчався у 5-му чи 6-му класі, вона напекла пасок, рясно помастила їх помадкою, прикрасила різнокольоровими присипками і пішла на роботу. А коли прийшла – її здивуваннню не було меж: на всіх дванадцяти пасках помадкою і присипкою навіть не пахло. Її син все странно злизав. Жінка розізлилася і навіть хотіла покарати сина, але побачила, що Ілля сидить у кімнаті, як мишка, і тільки кліпає оченятами. У матері злість, як рукою відняло. Зараз її син вже давно дорослий, але пані Тетяна упевнена, що цю історію він досі пам’ятає. Загалом удома Ілля допомагав матері мити посуд і прибирати. Взагалі, на нього можна було покластися. Бо Ілля – порядна людина.

Ілля любив їздити в село Свірж до дідуся та бабусі. Старенькі тримали кобилу Марусю, онук ретельно доглядав за нею. Коли родичі Іллю проводжали до військомату – з пологового повернулася його сестра Валя. Вона дала потримати братові свою крихітну дочку. Згодом Іллю записали у хрещені батьки племінниці.

А в ранній юності під час занять боксом, хлопець познайомився із дівчиною з рідкісним ім’ям Жасмін. Вони стали вірними друзями, згодом, коли виросли, почали разом жити.

Ілля у школі навчався добре. Мав намір у дорослому житті здобути освіту програміста, бо хотів працювати у цій галузі. Але мріям завадила війна. Хотів вступити також у Харківський національний університет внутрішніх справ. Та прийшла повістка і Ілля пішов служити в армію. Так потрапив у Маріуполь.

24 лютого Ілля надіслав Жасмін смс, де повідомив, що почалась війна. Він цікавився, чи в порядку його рідні. Потім зник на пару днів. З’явився і вже написав, що Маріуполь – оточений. Знову два тижні не виходив на зв’язок. 8 березня 2022 року зателефонував і привітав Жасмін зі святом. Переказав усім рідним вітання, сказав, що з ним усе добре. І після цього зв’язок з Іллею знову зник. 25 березня 2022 року стало відомо, що Іллю Панчука взято в полон. Це сталося, коли він разом з побратимами відходив з Маріуполя у бік Запоріжжя. Його схопили на блок-посту Порт-сіті.

Доти у частині говорили різне: тяжко поранений, втратив кінцівку. Жасмін шукала Іллю – де тільки можна. . А в лютому 2023 року на одному з українськи телеграм-каналів рідні побачили Іллю у відео. Він переказував усім вітання і казав, що з ним все нормально.

Чуйного, веселого, доброзичливого Іллю Панчука вдома дуже чекають і люблять. Особливо чекають мати, батько, сестра, брат, маленька племінниця, бабуся з дідусем, тітки.

А також ми – всі українці.