З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого, у Маріуполі розгорнулась небачена до цього у новітній історії Європи оборона міста. Разом з досвідченими військовими до захисту Міста стали і строковики військової частини 3057 НГУ.
Нацгвардійці, багато з яких тільки восени були призвані на військову службу, зі зброєю у руках прийняли на себе усі удари й усі жахи оточеного Маріуполя. У тих умовах 18-23 річні хлопці подорослішали за лічені години.
Солдати строкової служби в/ч 3057 НГУ з перших днів облоги Маріуполя утримували позиції по всьому місту. Нарівні з більш досвідченими товаришами по зброї брали участь у жорстоких боях за кожну вулицю.
Більша частина строковиків так і не змогли приєднатися до воїнів Азовсталі.
За ці 2,5 кривавих місяці багато хто зі строковиків Національної Гвардії України загинув на вулицях Маріуполя у жорстоких боях. Зовсім юні хлопці виконали свій обов'язок по захисту своєї країни до кінця, віддавши заради неї найцінніше - своє життя. Інші потрапили в полон до ворога. Доля багатьох - взагалі невідома.
Ці 83 дні оборони Маріуполя довели, що всі його захисники є героями. Вони билися пліч о пліч, незважаючи на вік, стать, напрацьовуючи досвід у боях, гуртуючись у бойові розрахунки з різних військових частин.
Проте, довгий час строковики-захисники Маріуполя залишаються "полоненими -невидимками". Адже по багатьох строковиках українська і російська влада відмовляються визнавати факт їхнього полону.
Не дивлячись навіть на свідчення їхніх командирів і побратимів про полон, Україна не змінює їхнього статусу зі зниклих безвісти на полон.
Родини строковиків занепокоєні тим, що українська влада намагається замовчувати сам факт участі строковиків у збройному захисті найпекельнішої точки у цій війні - міста Маріуполя.
Наше завдання - повернути живих з полону та гідно поховати тих, хто загинув, захищаючи свою батьківщину, свою родину, своїх побратимів.
Слава Україні! Героям слава!
Дмитро Усов розповів про підготовку подальших обмінів, а також обговорили умови утримання полонених у російських в'язницях, незаконні вироки Захисникам і можливості їх оскарження.
Тіло стає мішенню, але не перестає бути свідченням. Його можна понівечити, проте неможливо змусити людину відмовитися від того, ким вона є.
Міжнародний реєстр збитків фіксує шкоду та втрати, завдані російською агресією, і є важливим кроком до майбутнього відшкодування.
Для нас ці знання — можливість краще інформувати родини військовополонених і зниклих безвісти захисників про їхні права та доступні механізми захисту.
Голова ГО «Вояцький Визвіл» Наталія Єпіфанова взяла участь у п’ятиденній Школі стратегічного мислення.
Нові знання, переосмислення досвіду та пошук рішень для майбутнього організації.
