Завершився цикл онлайн-зустрічей для жінок, чиї близькі у полоні або зниклі безвісти. Це дні підтримки, розмов, мовчання, сліз і усмішок.
Метою таких зустрічей було намаганням допомогти знову відчути себе живою. Комусь стало трохи легше, комусь - спокійніше. Заняття проходили онлайн один раз на тиждень для того, щоб не поспішати, щоб дати собі подумати, проаналізувати, видихнути. Цей тренінг не про "стати сильною", а про "бути собою", такою, як є.
Хтось ділився своїми відчуттями і переживаннями, хтось мовчки спостерігав і слухав. Не всі були готові до відкритого спілкування, не всі готові одразу говорити про те, що болить. Де-кому було дуже важко. Це не була терапія за правилами. Це були зустрічі підтримки.
На тренінгу вчилися застосовувати практики заземлення і тілесної стабілізації; працювали з диханням і увагою до себе, коли тисло в грудях; малювали те, що боліло, що не виходило сказати; писали листи собі; ділилися історіями; вчилися помічати красу навколо себе.
Хтось став трішки сильнішим, хтось - трішки спокійнішими; хтось почав краще себе розуміти. Тут можна було мовчати й бути почутою.
Напевно ці зустрічі не зможуть вилікувати, не змінять життя і реальність, але допоможуть жити з тим, що і це може стати тим першим кроком, який змінить тебе. Ми не можемо змінити реальність, але можемо змінити ставлення до неї і до себе.
Дякуємо всім учасницям за довіру.
Попереду нові зустрічі, бо підтримка має продовжуватися.
Проєкт "КолоДій"
ГО "Вояцький Визвіл"