Юрій Смоков – найкращий командир та друг і дуже любить Україну

Три роки подружжя Смокових зводили у центрі Маріуполя будинок, вкладали в нього всі свої заробітки і заощадження. Встигли пожити у ньому два тижні. Бо почалася війна.

Юрій познайомився зі своєю дружиною Кірою 2017 року, коли вона прийшла служити у частину 3057 міста. Кіра – ветеринар, але служила у  кінологічному взводі. «Ми спочатку просто спілкувались, - згадує Кіра, - а потім спілкування переросло у щось більше. За кілька років ми одружились». Однак молодій дружині довелося перевестися в інший взвод, щоб мінімізувати «корупційну складову». 

 Коли почалася війна подружжя опинилося у непростій ситуації: різні взводи і відповідно – різні завдання. Під кінець – коли всі частини перемістились на Азовсталь, стало відомо, що Юрій Смоков і решта кінологів лишаються. Дружина Кіра зраділа цьому, бо вона теж хотіла зостатись зі своїм чоловіком. Але все таки кінологи теж рушили на завод разом зі своїми собаками. Кіра каже, що для неї це був важкий момент – знову довелося розлучатися зі своїм чоловіком.

Першу річницю шлюбу 17 серпня 2022 року подружжя «відзначило» в Оленівці. Кіра попросилася попрацювати, щоб побачити свого чоловіка. Вона надсилала руками «серденька» для Юрія. А він з другого поверху барака махав їй у відповідь. Треба було діяти вкрай обачно, щоб наглядачі цих знаків уваги не помітили.

Востаннє Кіра бачила потилицю свого чоловіка 29 серпня 2022 року, його і решту військовополонених виводили для етапування.

 До цього Юрій Смоков буквально врятував життя своїй дружині. На території Азовсталі у кількох бункерах перебували військові. По них безпощадно і ціленаправлено били росіяни. Це було, звісно ж, не дивно – вони кидали на завод усе, що мали – наявні види бомб і ракет. В один із таких обстрілів Кіра і Юрій опинилися в одному, умовно безпечному місці. Хотіли хоч якось побути разом, але в одну секунду стався гучний вибух. Піднявся стовп пиляки, нічого не було видно. Кіра почала задихатися, їй на ногу впало щось важке. Юра наказав негайно виходити на поверхню. У той момент багато хто вирішив так само – людей було багато. Кіра упала, загубилася. Юра знайшов її, підійняв. Пара рушила у бік вентиляційної шахти, щоб вибратись на повітря нарешті. Тим часом, з вибухівки, що влучила по бункеру, почав виділятися незнайомий газ: у Кіри плавилося  волосся на голові, вії, брови і фліска. Треба було хутчіш вилазити нагору по вентиляційній шахті.

 Кіра вже перед виходом почала непритомніти, вона таки встигла достатньо надихатися отруйного газу. Її, напівпритомну,  підштовхнув знизу військовий, а Юра витяг нагору за руки. Так він вчинив з багатьма хлопцями із взводу. А Кіра на знак подяки сказала чоловікові:

Проси, що хочеш!

«Двох хом’яків», - одразу випалив він.

На їхньому домашньому сленгу це означало – двох дітей.

Кіра упевнена, що її чоловік Юрій – найдобріший із людей. Він є хорошим другом і найкращим командиром для хлопців. Його взвод був дуже дружнім, Юрій Смоков завжди був на боці своїх підлеглих. Гапонов Андрій, знайомий з Юрієм на службі з 2017 року, характеризує свого командира як сміливого, водночас – чутливого і доброго. Юрій умів ухвалювати бойові і рішучі рішення. Також охайно ставився до своїх собак, дбав про них. Такого ставлення Юрій вимагав і від підлеглих. Йому могли телефонувати о третій ночі з приводу якоїсь проблеми. І він збирався і їхав розв’язувати ту проблему. 

 Роботі і своїм хлопцям Юрій Смоков був дуже відданий. Служити почав зі строкової служби. Згодом дослужився до сержантського складу, закінчив навчання і наразі є офіцером, старшим лейтенантом. Звання йому підвищили уже під час перебування на Азовсталі, тобто після початку російського вторгнення. На свій 31 рік Юрій Смоков чимало досяг.

До речі, народився він 1 січня. І завжди до цього дня ставився скептично, бо більшість святкують Новий рік і його День народження губився посеред загальнолюдського галасу. Останній Новий рік подружжя Смокових зустріли дуже душевно: взяли свого французького бульдога, посвяткували утрьох біля центральної ялинки міста, потім - удома.

 Юрій Смоков також має музичну освіту з класу акордеону. А ще – грає на гітарі. Побратими дуже шанували його виконання. Пісні під гітару додавали душевності будь-якій компанії, де грав Смоков. Хоча, можливо, Юрій – просто людяний.

Сам Юрій родом з Одеської області, містечка Арциз. Це - Болградський район, де у кожному господарстві вирощують виноград. Збір цієї ягоди – найпоширеніша робота в регіоні. Юрій хвалився, що у 9-му класі його нагородили фотоапаратом, бо він зібрав найбільше винограду. Юрій з теплом згадував своє дитинство на півдні. Одного разу дорослі наказали йому дивитися за качками. Юрій, будучи малим, загрався і загубив їх. Хлопець злякався і почав шукати – знайшов усіх птахів у ямках, які для висадки рослин викопали дорослі.

 Чуйний і по-здоровому емоційний – так говорить про свого чоловіка, який – у полоні, дружина Кіра. Ніхто не заслуговує полону і катувань у російських в’язницях. Наші військовополонені там – беззахисні й обмежені в усьому – їжі, інформації, свободі, у першу чергу. Відсутня елементарна можливість визирнути у вікно. Не мати елементарного - дуже боляче. Юрій Смоков перебуває в полоні другий рік. Тому план – добудувати будинок - поки неможливо реалізувати. Так само як і завести двох дітей, що звісно ж також було у списку щасливого життя подружжя Смокових.

Половина будинку у центрі Маріуполя, у якому молодята встигли пожити два тижні, вціліла. Будівля чекає добрих рук Юрія, щоб відновили  його. Дружині Кірі дуже бракує свого чоловіка і вона сумує за ним. Молода жінка упевнена, що Юрій не заслуговує на те, що випало на його долю – а це полон і тортури. Також дружина хоче віддати борг Юрі – за те, що він її врятував. Кіра дуже хоче подарувати йому двох «хом’яків».