28 серпня 2023 року Олександрові Мошковському виповнився 21 рік. Це початок дорослого, енергійного і сповненого планів, життя. Минулого року, у липні, Олександр телефонував сестрі Тетяні з полону. Казав, що з ним усе добре, що він – живий-здоровий, годують теж добре. Потім зв’язок обірвався. Відтоді вістей від Олександра немає.
Найменший син у родині.
Саша сам із Житомирської області, Коростенського району. Виріс у багатодітній селянській родині і є найменшим з-поміж п’ятьох дітей. Щоправда, старші брат і сестра загинули ще у мирний час і дітей залишилось троє. Досить тісно Саша спілкувався із сестрою Танею та її родиною. Жив з батьками, шанував і доглядав їх. Безвідмовний – допомагав усім, хто його про це просив. Якщо Таня телефонувала з проханням посидіти з дітьми – залюбки приходив. Бо це ж – рідні племінники. Їх зараз також 5 – четверо дівчаток і хлопчик! Коли дізналися, що їхній улюблений дядько потрапив у полон – усі п’ятеро плакали. Вони йому листи пишуть, чекають з полону і питають з дитячою наївністю: «Мам, а коли дядя Саша повернеться? Ми йому намалювали малюнки, щоб він якомога швидше приїхав до нас!»
У школі Саша не хапав зірок з неба. Тож після 11-го класу вирішив піти в Овруцьке училище на тракториста. А що? Потрібна і гідно оплачувана робота в селі. Швидко сів на трактора й орав, дискував, культивував – всю роботу освоїв швидко і вправно. Навіть встиг попрацювати помічником комбайнера. Саша взагалі з технікою на «ти». Має мотоцикл. Мріє про автомобіль. Бо вміє поратися біля них. Серед захоплень ще у школі були футбол і теніс, однак згодом техніка витіснила ці заняття. Потім Сашу призвали в армію. Пішов. Не ховався, не боявся. Пізніше потрапив у Маріуполь і звідти, ще до Великої війни, телефонував сестрі Тані:
- Хочу контракт підписувати – дуже подобається мені армія!
Строковик, який мріє стати снайпером.
Що мала сказати сестра? Підтримала, звісно. Трішки засумувала, що тепер вони не будуть готувати разом – піцу, біляші, його улюблені вареники з картоплею.
Саша був навідником, а мріяв стати снайпером. Бо нічого не боїться. Є спокійним і врівноваженим, а це - головні риси для такої професії, плюс ще уважність і чудовий зір. Інколи Саша буває імпульсивним, але швидко відходить. Загалом хлопець має багато друзів, любить дітей. У селі часто питають – коли вже він повернеться додому?
Вміє знайти підхід до людей. Вміє знайти підхід до тварин.
Олександр Мошковський перебуває в полоні рік і 5 місяців. Вдома його дуже чекають рідні племінники, сестра Таня з чоловіком, пенсіонери-батьки, односельці, сусіди. І також ми – всі українці.
Повернувся з полону 24.08.2024
«ДУШУ Й ТІЛО» - це мультимедійний документальний проєкт про українських захисників і захисниць, які пережили російський полон, катування та знущання через татуювання з українською символікою.
Це цикл документальних світлин захисників та захисниць України, що вижили в російському полоні і яких російські кати піддавали додатковим тортурам через наявність на тілах бранців татуювань, що уособлюють собою українську ідентичність.
Команда ГО «Вояцький Визвіл» взяла участь у тренінгу з адвокації, де обговорили законодавчі зміни, захист прав полонених і зниклих безвісти та обмінялися досвідом з іншими організаціями. Такі зустрічі допомагають об’єднувати зусилля та знаходити нові шляхи боротьби за повернення наших рідних.
На Михайлівській площі в Києві триває виставка «Я чекаю на тебе…», де представлено понад 200 дитячих малюнків, присвячених українським захисникам і захисницям, які перебувають у полоні або зникли безвісти
