Юрій Мороз: «Хочу бути військовим»!

Юрій Мороз: дуже хочемо вірити, що ти - живий...

Мама Венера щоразу плаче, коли говорить про свого старшого сина Юру. «Це тепер буде завжди так!» - схлипуючи, виправдовується вона. 26 березня 2022 року ворожий літак скинув чергову ракету на Азовсталь. Цей авіанальот застав Юрія Мороза якраз у ту мить, коли він після перекуру спускався у сховище. Частина стіни упала і придавила Юру. Під бетонною плитою він пролежав годину, потім його забрали у госпіталь. 31 березня батькам зателефонував командир і повідомив, що Юра загинув. Однак тіла нацгвардійця Мороза немає. Натомість у травні минулого року Юрія начеб-то бачили у лікарні Донецька. Впізнали за татуюваннями. Офіційно Юрій Мороз вважається зниклим безвісти за особливими обставинами.

Наразі Юрію - 23 роки. Він був строковиком. Відслужив 8 місяців і підписав контракт з Національною гвардією України. До служби в армії працював шахтарем. Ще раніше – навчався на підземного електрика. Старший із двох братів у сім’ї. Допомагав мамі доглядати за молодшим сином. Має дівчину Юлю, до війни вони разом прожили рік на орендованій квартирі у Маріуполі.

Юля згадує, що її Юра був наполегливим, не таким, як всі. Серйозний і відповідальним. Зізнавався у почуттях.

24 лютого 2022 року пара бачилась востаннє. Але Юля вперто вірить, що то було не востаннє. Перед повномасштабною війною вони удвох мали їхати до батьків, якраз 24 лютого. Однак Юру поставили на добове чергування і так вийшло, що якраз почалось бомбардування Маріуполя. Молоді люди багато говорили про початок війни, але їм не вірилось, що росіяни нападуть. Уже коли Маріуполь сильно закидали мінами і ракетами - Юра наполіг, щоб Юлю забрав з міста вітчим Ігор. Бо залишатись там було небезпечно. Юра під’їхав провести Юлю і попрощатися, забрати деякі речі. Він уже був одягнений у бронежилет, каску - виглядав серйозним і зосередженим. Юлі Юра сказав, що все в порядку, що він її кохає. Що вони скоро побачаться, бо він сподівається, що незабаром все це закінчиться.

Після цього пара не бачилась. Тільки за березень після поганої звістки від командира 31 березня Юля схудла на 9 кг.

Але тіла немає. Жодних співпадінь ДНК немає. Офіційно Юрій Мороз вважається  зниклим безвісти за особливими обставинами.

Мама згадує, що її син телефонував востанє: 24 березня 2022 року:

- Я – живий-здоровий, мамусю!

Венера Юру бачила востаннє у січня 2022 року. Він приїздив до них, щоб заодно зробити чергову процедуру у стоматолога.

26 березня 2022 року Юра вийшов покурити, а коли спускався у підвал – його застав авіанальот. Частина стіни упала і привалила Юру. Під бетонною плитою він пролежав годину. Його дістали хлопці і відправили в госпіталь. Юра попросив води і цигарку. У частині його вважають загиблим. Бо він отримав травми несумісні з життям. Але згодом батьки – вітчим і мама, а також дівчина Юля – дізналися, що в Юри були черепно-мозкова травма і перелом бедра. Він перебував у госпіталі. Медичний заклад, де перебував їхній Юра, росіяни взяли у полон 27 березня.

Юра - спокійний, чуйний, добрий

Відтак, усі хворі і медики, які там знаходились, автоматично перетворились на полонених. У середині травня минулого року Юрія начебто його бачили в Донецьку, у лікарні 15. (Це – травматологія). Впізнали Юру за татуюваннями.

У родичів з’явилася надія. Батьки почали проводити своє розслідування. Поки результатів воно не дало. Але міцніше укріпило сподівання – побачити Юрія вдома, в Україні.

Юра і Юля разом прожили рік.

Пара разом ходила в кіно, на ковзанку в ТЦ, відпочивали з друзями у Маріуполі. Серед захоплень - Юра страшенно любить автомобілі. Купив собі машину, коли служив за контрактом. Сам доглядав за нею, ремонтував. Часто телефонував мамі або бабусі і готував щось за їхніми вказівками по відеозв’язку. Одного разу приготував гороховий суп такий, що ложка стояла. Дзвонив мамі щоранку. Якщо вона не писала – сам з нею зв’язувався і питав, що сталося.

Юрія Мороза страшенно чекають вдома! Мама Венера, його дівчина Юля, вітчим Ігор, молодший братик Андрій, брат Дмитро, який також служить в ЗСУ, сестра-школярка Елеонора, однокласники, близькі друзі Павлюченки із Селидового, Владик Зеленський, бабусі і дідусі, дуже чекає улюблений кіт Кузя. А також ми – всі українці.