У збройних конфліктах права людини можуть бути порушені на різних етапах конфлікту - від підготовки до війни, протягом самої війни, і після її завершення. Незважаючи на це, існують міжнародні правові інструменти, що захищають права людини в збройних конфліктах та зобов'язують учасників конфлікту дотримуватися міжнародних гуманітарних норм.
Одним з таких інструментів є Женевські конвенції 1949 року та їх додатки, які визнають права людини у збройних конфліктах та встановлюють мінімальні стандарти поводження з полоненими, цивільним населенням та військовополоненими. Зокрема, Женевські конвенції гарантують захист життя, здоров'я, гідності та безпеки людини, забороняють насильство, тортури та інші форми жорстокості.
Крім того, до інших міжнародних інструментів захисту прав людини у збройних конфліктах входять Другий додатковий протокол до Женевських конвенцій та Римський статут Міжнародного кримінального суду, які забороняють злочини проти миру, злочини проти людства та військові злочини.
Однак, незважаючи на ці міжнародні інструменти, права людини у збройних конфліктах не завжди захищаються належним чином. Військові конфлікти можуть створювати складні ситуації для дотримання міжнародних стандартів та вимог. Це може бути пов'язано з тим, що війна надає можливості для вчинення насильства та порушень прав людини.
Дмитро Андрющенко з позивним «Дипломат» знає про це з власного досвіду. Ветеран «Азову», офіцер, оборонець Маріуполя, він пройшов полон і став одним із героїв мультимедійного документально-мистецького проєкту «ДУШУ Й ТІЛО».
Героями проєкту стали українські захисники і захисниці, які повернулися з російського полону, де пережили жорстокі катування, зокрема через патріотичні татуювання, що засвідчують їхню українську ідентичність.
Це були чотири дні плідної роботи, нових знань, обміну досвідом і приємного спілкування. Дні, коли ми знову переконалися, наскільки важливо знаходити час і можливості для професійного розвитку, підтримувати свій рівень експертності та розширювати навички фасилітації.
Мистецтво здатне говорити про війну інакше: не приховуючи правди, а знаходячи форму, яка допомагає побачити й осмислити її глибше — через людські історії, образи та символи.
