Кожен день Діана питає про тата…

Діані п’ять років і дев’ять місяців. Вона не бачила тата рік і десять місяців - із дня, коли в її рідне місто увірвались окупанти. Тато дівчинки Ельдар Менумеров – український військовий. Чоловік разом із побратимами боронив Маріуполь, а 12 квітня 2022 року потрапив у полон…

Найбільша мрія Діани – щоб тато якомога швидше приїхав з роботи. Маленьке дівча все робить для тата – і фотографується, і записує відео, і пише листи, а ще – чекає, що коли він повернеться, то принесе їй сіреньке кошеня – таке саме, як було у них колись… Кошеня залишилось під окупацією разом із бабусею.

«Тато, люблю», «Тато чекаю», - це перші слова, які навчилась писати маленька Діанка друкованими літерами. Навчилась вже, коли тато був у полоні. 

 …Мама Олена акуратно загортає малюнки донечки із її такими важливими посланнями до тата, після того сама пише довгий лист до чоловіка, а далі - відправляє через посередників у невідомість – за час полону чоловіка дружина жодного разу не отримувала від Ельдара листів і, спілкуючись із його побратимами, які виходили із полону, зрозуміла, що він також не читав цих листів. Але дружина із донечкою продовжують писати…

Олена пригадує, що 24 лютого 2022 року Ельдар мав іти у добовий наряд. Але посеред ночі чоловіка викликали по тривозі. Того дня у обідню пору Олена із донечкою, батьками та родиною брата Ельдара виїхали до Запоріжжя – все заради безпеки дітей. Через якийсь час – поїхали до Дніпра, де винайняли житло і живуть досі в постійному очікуванні.

«Ми живемо на одній сходовій клітці із батьками Ельдара. Я живу із дружиною брата і нашими дітками – Діанкою і Ренатом. Діана з Ренатом – однолітки, між ними лише декілька місяців різниці. 

 Батьки наших чоловіків дуже допомагають із дітьми – це їхня віддушина. І тато, і мама Ельдара мають проблеми зі здоров’ям, вони важко переносять розлуку із сином», - дружина українського військовополоненого розповідає про своє життя після виїзду із Маріуполя. У Маріуполі вони залишили все – квартиру, речі, сімейні альбоми, сувеніри, подарунки, іграшки, книжки… Встигли взяти лише найнеобхідніше і старенький ноутбук із усім сімейним фотоархівом. «У ньому все наше життя», - каже Олена.

…Маленька тендітна дівчинка із довгим каштановим волоссям тримає у руках плакат: «Я чекаю на тебе, тато!». Поруч із дівчинкою стоїть зовсім молода мама – яскрава брюнетка із довгим волоссям. Мама час від часу гладить донечку по волоссю. Дівча терпляче дивиться на перехожих і тримає свій плакат.

Та ж сама дівчинка стоїть у великому натовпі рідних військовополонених. Вона нову тримає плакат із написом: «Поверніть мого тата з полону!» 

 Рідні Ельдара відвідали безліч акції, донечка намалювала сотні малюнків, мама написала незліченну кількість листів… Все – щоб бути почутими.

«Діана всюди ходить зі мною – і на акції, і на зустрічі. Ходила на зустріч із Лубінцем – просити, щоб він допоміг швидше повернутися татові додому. Ми їй не говоримо це страшне слово: «полон», але вона і сама все прекрасно розуміє, на жаль. Діана, хоч була ще зовсім маленька, коли це все сталось, але пам’ятає все, що стосується батька - як тато з нею бавився, гуляв, кожну найменшу деталь. Вони дуже близькі із Ельдаром – схожі не лише зовні, але і характерами», - Олена показує фотографії, на яких донечка разом зі своїм татусем. 

Ось Ельдар тримає на руках свою кровинку, яка щойно народилась, а ось Діана сидить на плечах у татуся, а ось - катається на колесі огляду. «Є так, що чоловіки мріють про синів, а Ельдар просто обожнює Діану. Вона – для нього цілий всесвіт, його королева», - дружина українського воїна переглядає яскраві світлини із щасливого життя у Маріуполі, поки місто не захопили окупанти. На очі навертаються сльози від таких ніжних спогадів.

Зима 2022 року особливо відкарбувалась у пам’яті родини Ельдара Менумерова. Діанка пам’ятає як разом із татом вони ловили сніжинки у парку Гурова… Годували чайок на набережній Азовського моря, катались на санчатах…

Ще 22 лютого 2022 року Олена пила каву біля Драмтеатру… А вже 8 березня 2022 року вона із донечкою була вже у Дніпрі. «Ми завжи і усюди будемо оберігати і захищати тебе. Діти повинні жити в мирі. Бажання лише одне – миру нашій Україні. Миру в кожен дім, миру в кожну родину», - опублікувала фотографію Діанки із тюльпанами Олена у Інстаграм.

 Дружина військового згадує, що 4 квітня 2022 року Ельдар протягом дня періодично виходив на зв’язок. Подружжя спілкувалось. Чоловік дуже переймався, що через відсутність зв’язку не зміг зателефонувати 1 квітня – у День народження донечки. 12 квітня 2022 року Олена крайній раз чула голос свого чоловіка.

«Бережи себе, донечку і батьків», - ось останнє повідомлення від Ельдара. Його Олена переглядала незліченну кількість разів.

З того дня рідні українського воїна півроку не мали жодної інформації про Ельдара. Лише згодом дружині вдалось дізнатись, що її чоловіка ще 18 квітня 2022 року вивезли із Оленівки у Таганрог. Пізніше, через полонених, яких звільнили під час обмінів, рідні довідались про подальшу долю Ельдара. За словами дружини, станом на травень 2023 року її чоловік змінив вже шість російських колоній. «Побратими, які сиділи з ним у колон іях, розповідали, що Ельдар дуже хвилюється за нас – нічого не знає про те, що з нами. відповідають, що ніяких українських військових там не утримують.

 Хлопці говорили, що понад усе на світі він мріє повернутись до своєї родини – збудувати двоповерховий будинок і жити із батьками разом», - Олена говорить, що постійно пише, телефонує у колонії, де їй відповідають, що ніяких українських військових там не утримують.

Але жінка не здається – вірить чоловіка неодмінно обміняють і вони знову будуть разом…

Діанка тримає у руках червоне сердечко – у ньому фотографія тата. Це сердечко донечка носить з собою у найважливіші моменти в житті. Щоб тато завжди був поруч. Олена також носить з собою жетон із фото чоловіка. Згадує, що якось ще перед війною Ельдар загубив жетон і виготовив собі новий, а згодом старий знайшовся, тож дружина взяла його собі.

«Ми ніколи не розлучаємось із Ельдаром – ні я, ні Діана», - пояснює Олена.

 «Нас просили мовчати, аби не нашкодити! Але мовчати вже немає сил! Не забуваємо наших героїв, допоможіть повернути ВЕСЬ ГАРНІЗОН Маріуполя, без розподілення на заводи, медійних чи немедійних! Кожен захисник повинен повернутися додому! Кожен з них боронив наш Маріуполь однаково! Кожен день Діана питає про тата, коли він до нас приїде вже, і каже як сильно вона скучила за ним. Я чекаю свого чоловіка, а - донечка тата. Дуже прошу кожного з Вас, дайте розголосу! Зробіть репост , відмічайте президента, політиків та блогерів. Пам'ятаємо про тих, хто ще залишається в полоні! Ще не всі герої повернулися додому!» - цей допис закріплений на сторінці Олени Менумерової у Інстаграм – а далі сотні фотографій Діанки, які вони разом зробили для тата, щоб коли повернеться, він не втратив жодного дня із життя своєї коханої дитини.

 У 2024 році Діанка піде до першого класу, мама вже придбала для дівчинки білі бантики. «Вона мріє, що до школи її поведе тато. Дуже хочу, щоб так і було», - ділиться своєю найзаповітнішою мрією дружина Захисника Маріуполя.