Жила-була родина – вітчим, мама і три сини

У 22 роки мріється про красиву дівчину поряд - у салоні автомобіля, про риболовлю у ставку та річці на сомів і щук, про походи у ліс із вівчаркою Арчі, про їзду верхи на коні або... мотоциклі. Натомість Богдан має осколок у горлі – результат важкого поранення ще 14 березня 2022 року, і - перебування у неволі в тимчасово окупованій Горлівці Донецької області.

Жила-була родина – вітчим, мама і три сини. У такому складі щойно почали жити, з райцентру Лебедин переїхали до села. Роботи додалось - не переробити! Старший – Богдан – безвідмовний і добрий: побачив, що матері важко – взяв інструмент, сокиру і збудував корівник, свинюшник. Ніхто його про те не просив. Але ж хотілося господарювати! У селі нарешті вони з середнім братом умовили матір завести вівчарку. А щоб вона вкотре не відмовила – Богдан змайстрував для собаки вольєр. Матір це переконало і вона погодилась.

Арчі було три з половиною місяці і ця собака потрапила у хороші руки: не сиділа у вольєрі день і ніч. Богдан регулярно вигулював її навколо села.

Коли його призвали в армію – пішов. Командир побачив мозолі на руках і запитав із розумінням:

-Ти вирішив в армії від сільської важкої роботи сховатися?

-Ні, звісно. Такий порядок: чоловік має щось вміти руками, вести господарство, любити тварин, дітей, поважати батьків, середнього брата і захищати меншого.

Останній тільки-но народився. Богдан провідував його і маму у пологовому. Найменший скоро виросте – і теж гратиме у футбол, як Богдан. Буде членом місцевої команди, забиватиме хлопцям із сусіднього села голи. А якщо не захоче грати у футбол – засмагатиме на пляжі, що Богдан з друзями облаштували біля озера.

Односельці, викладачі з училища в Лебедині хвилюються за Богдана – питають у матері, чи потрібна допомога? Бо самі добре пам’ятають його доброту і стриманість – він не вмів брехати чи зчиняти скандал. Ні, це не про Богдана. Допомогти бабусі із важкими кошами – оце його історія. Це – справжній Богдан.

Перед службою в армії він вивчився на повара, щоб уміти балувати рідних незвичними салатами. Або банальною яєшнею, але подачу зробить так, що мамине серце не натішиться: «От трапиться комусь чоловік»!

Богдан Кісіленко перебуває в полоні рік і 5 місяців. Вдома його дуже чекають середній і зовсім маленький братик, мама, батько, вітчим, вівчарка Арчі, мотоцикл, односельці-земляки, однокурсники та викладачі з училища, вчителі і знайомі з Лебедина. А також снасті – і риба в ставку та річці Псел.

І звісно ми – всі українці.