Родичі українських військовополонених на аудієнції в Папи Франциска

Від давніх часів українці вкладали у вишивку свої переживання, цінності, уявлення про світ. На вишитому рушнику, який Папі Франциску подарували українські жінки під час загальної аудієнції, зображені жіночі фігури, які тримаються за руки. Це символ єднання у спільній біді, молитві та боротьбі цих жінок, чиї сини, чоловіки, батьки, брати та племінники перебувають у російському полоні. На рушнику зображені також зірки, що символізують надію, яку жінки намагаються не втрачати, незважаючи те, що дехто з них не має жодної звістки про своїх рідних. Свій біль і свою надію вони виразили у посланні до Папи Франциска. Це послання не потребує перекладу, бо замість паперу вони використали стародавнє невибілене полотно, сіре немов стан їхньої душі, й червоні й чорні нитки, якими вишили фігури жінок, які тримаються за руки. Їхні чоловіки, сини, батьки, брати та племінники потрапили у полон і вони невтомно боряться за їхнє визволення. Кожна з жінок, з одного боку, несе на душі великий тягар, а з іншого, плекає надію на те, що кожне їхнє зусилля зможе полегшити перебування в полоні їхніх рідних чи пришвидшити їхнє звільнення. Про цей біль і про ці надії вони говорили також Папі Франциску, коли він, вітаючись з вірними наприкінці загальної аудієнції і наблизившись до них, присвятив їм трохи більше часу, ніж зазвичай.