Сьогодні, 26 червня, в Міжнародний день підтримки жертв катувань ГО "Вояцький Визвіл" разом з арт-гастрономічним простором Остання Барикада та Оксаною Левковою ВГО "Не будь байдужим!" провели захід присвячений питанням умов перебування українських військовополонених у ворожому полоні, поверненню та їх реабілітації.
"Що для нас їжа?! Засіб для існування. Засіб для підняття настрою. Засіб для отримання насолоди.
Але їжа - це ще й засіб тортур і катувань у полоні. Варто лише подивитись на українських полонених, які повертаються з неволі. Худі, змучені, одні "шкіра та кості"! Не секрет, що країна агресор використовує різні види знущань, в тому числі катування голодом".
До слова були запрошені колишні полонені та їхні родичі, представники Координаційного Штабу, ООН, військові психологи та дієтологи.
Мами та дружини військовополонених разом з шеф-поваром "Останньої Барикади" приготували пундики за рецептом із книги "Жива українська кухня" Олі Павленко - української гастроблогерки, яка загинула від ракетного удару по Кременчуку влітку 2022 року. Мама Ольги Раїса Павленко привезла мед з власної пасіки, щоб також почастувати наших військових, які повернулись з полону кілька тижнів тому. Так хотілось подарувати їм частинку домашнього тепла, адже це випічка знайома всім з дитинства.
рф систематично та заплановано порушує всі норми та правила, прийняті у цивілізованому світі. І про це важливо говорити як в середині країни так і на міжнародній арені. Адже подолати такого підступного ворога можна лише об'єднавшись, щоб твердження: «Життя людини – найбільша цінність і ніхто не вправі посягати на нього» відповідало дійсності!
Дмитро Андрющенко з позивним «Дипломат» знає про це з власного досвіду. Ветеран «Азову», офіцер, оборонець Маріуполя, він пройшов полон і став одним із героїв мультимедійного документально-мистецького проєкту «ДУШУ Й ТІЛО».
Героями проєкту стали українські захисники і захисниці, які повернулися з російського полону, де пережили жорстокі катування, зокрема через патріотичні татуювання, що засвідчують їхню українську ідентичність.
Це були чотири дні плідної роботи, нових знань, обміну досвідом і приємного спілкування. Дні, коли ми знову переконалися, наскільки важливо знаходити час і можливості для професійного розвитку, підтримувати свій рівень експертності та розширювати навички фасилітації.
Мистецтво здатне говорити про війну інакше: не приховуючи правди, а знаходячи форму, яка допомагає побачити й осмислити її глибше — через людські історії, образи та символи.
