Свідчення

«Я чула, як катують мою дитину».

Жителька Херсону Ольга Черняк провела в російському полоні 280 днів. Вона пережила катування й нелюдські умови утриманняю

За словами Ольги, російські військові ввірвалися до їхньої квартири у серпні 2022 року за доносом сусідів. ...син кричав і благав... Після обшуку всю родину, разом із 19-річним сином повезли в усім вже відомий ізолятор тимчасового тримання на вулиці Теплоенергетиків у Херсоні. Саме там під час окупації тримали та катували викрадених та затриманих українців. До її чоловіка застосовували електрошокер. Вона також зазнала жорстоких тортур. Її били електричним струмом і ногами.

Найжахливішими тортурами було те, що жінку змусили слухати, як катують її сина. "Я стала майже вся сива", - розказує жінка. Вона стверджує, що російські окупанти били її сина струмом і погрожували йому зґвалтуванням, а він кричав від болю і благав її розказати все, що хочуть окупанти. «До цього у мене було трохи сивини, може відсотків десять, а після того я стала майже вся сива», – каже херсонка.

Під час чергових тортур струмом, в Ольги онімів увесь лівий бік тіла, а у камері вона втратила свідомість. Це був серцевий напад. «Мене врятував мануальний терапевт, на ім'я Михайло з Генічеська, який теж сидів в цій тюрмі», – розповіла Ольга, додавши, що іншої медичної допомоги там не було.

«Годували один раз на день – дві пачки «Мівіни» і банка соєвої тушонки на п’ять людей», – розповіла жінка. Сім місяців не милися, не бачили сонця, раз в день: дві пачки «Мівіни» і банка соєвої тушонки на п’ять людей Пізніше, коли її окупанти вивезли з Херсону на лівий берег області, то вона відмовилась навіть від такого харчування та оголосила про голодування. Таким чином вона добивалась покращення побутових умов. Тоді жінкам дозволили мати в камері тазик для прання і стали раз на тиждень виводити в душ.

Катували не тільки Ольгу, а й інших жінок, яких привозили на вулицю Теплоенергетиків. Під час розповіді на конференції ОБСЄ з людського виміру, вона згадала, що в один день до них в камеру привели жінку, яка раніше працювала в Національній поліції. Все її тіло було синього кольору від кількості гематом – настільки сильними були побої.

Багато хто не витримував тортур і помирав. Вона каже, що тіла деяких херсонців викидали просто в сміттєві баки, які стояли у двор. Де-яких замотували в чорні пакети й вивозили в невідомому напрямку. В російській катівні вона чула і про іншу практику, коли загиблим стріляли в голову, щоб не було можливо їх упізнати, а потім тіла викидали у Дніпро.