У Варшаві відбулась міжнародна конференція "Україна і Південно Східна Європа", присвячена питанням осіб, зниклих безвісти, що її організувала Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ).

У Варшаві відбулась міжнародна конференція "Україна і Південно Східна Європа", присвячена питанням осіб, зниклих безвісти, що її організувала  Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ).

Дводенна конференція, зібрала високопоставлених представників уряду та громадських організацій України, а також представників установ, що займаються питаннями зниклих безвісти осіб, та асоціацій сімей зниклих безвісти осіб з країн колишньої Югославії. У ході низки структурованих і детальних дискусій учасники з Південно-Східної Європи розповіли про еволюцію власних процесів у сфері зниклих безвісти осіб, виділивши стратегії, які виявилися ефективними, та практики, які необхідно було скоригувати для підвищення їхньої ефективності. Представники України мали можливість поставити конкретні запитання в контексті розвитку української системи.

Конференція завершилася узгодженням низки принципів:

- Держави повинні продовжувати зміцнювати свої інституційні та законодавчі механізми, щоб забезпечити пошук усіх зниклих безвісти осіб, незалежно від того, чи є вони цивільними особами чи членами збройних сил, і незалежно від обставин зникнення. Це включає поліпшення координації між поліцією, судовими органами, судово-медичними службами, органами реєстрації актів цивільного стану та всіма іншими відповідними установами, щоб спеціалізовані установи, відповідальні за зниклих безвісти осіб, могли діяти ефективно і комплексно.

- Держави повинні вжити заходів для вдосконалення та підтримки централізованої, уніфікованої бази даних про всіх зниклих безвісти осіб. Ця база даних повинна регулярно оновлюватися, бути доступною для всіх компетентних установ і, за необхідності, для сімей, а також містити всі відповідні дані, включаючи записи про стан до та після смерті, профілі ДНК, матеріали розслідування та контекстуальну інформацію. Важливо розробити надійні засоби зіставлення даних про стан до та після смерті та впровадити в цю систему надійне програмне забезпечення для порівняння ДНК.

- Слід розробити, опублікувати та регулярно оновлювати комплексну національну стратегію щодо зниклих безвісти осіб із систематичним залученням сімей, організацій громадянського суспільства та всіх відповідних установ.

Така стратегія повинна сприяти розвитку ефективної, орієнтованої на жертв системи управління справами, яка забезпечує прозору комунікацію з родинами; вона повинна зміцнювати національний потенціал у спеціалізованих галузях, таких як судова археологія та антропологія, у тому числі через центри передового досвіду та навчання; а також створити стійку, оптимізовану систему лабораторій ДНК, що спеціалізуються на справах щодо зниклих безвісти осіб, підкріплену процедурою акредитації ISO для забезпечення якості та надійності.

- Завдяки діалогу з інституціями асоціації сімей зниклих безвісти можуть забезпечити, щоб голос і права сімей були почуті. Здійснюючи моніторинг законодавчої бази та відповідної політики, а також співпрацюючи між собою, вони можуть посилити адвокаційну діяльність та забезпечити інституційну підзвітність.

Держави повинні забезпечити, щоб сім’ї отримували постійну юридичну та психологічну підтримку і розуміли свої права. Сім’ї повинні бути повністю впевнені – завдяки процесу на основі аналізу ДНК – в ідентичності повернутих останків, і їх слід заохочувати за допомогою комплексної інформаційно-просвітницької програми надавати генетичні зразки та контекстуальну інформацію для підтримки колективних зусиль з пошуку зниклих безвісти родичів.

- Сім’ї є основними носіями культури та пам’яті: культура пам’яті формується інституціями, громадами та громадянським суспільством, а успішна меморіалізація відбувається, коли ці три сфери співпрацюють, не обмежуючи автономії сімей. Інтеграція свідчень та поглядів сімей в освітні та культурні інституції забезпечує передачу правди майбутнім поколінням.

- Сім’ї повинні бути безпосередніми учасниками на кожному етапі судового процесу. Ретельні, добре задокументовані та надійно збережені докази є необхідними для встановлення істини, особливо коли винні у зникненнях намагаються спотворити факти або маніпулювати розповіддю.

Під час виступу на конференції, генеральна директорка МКЗБ Кетрін Бомбергер зазначила, що «держави потребують масштабованих юридичних, технічних та оперативних можливостей. Це включає високопродуктивні системи ДНК, бази даних на рівні населення, збільшення штату співробітників, швидку мобілізацію ресурсів та юридичну можливість залучати міжнародну допомогу та експертизу, коли національні можливості вичерпані», і вона висловила похвалу владі України за просування цього процесу. Вона також зазначила, що «родичі зниклих безвісти повинні бути повністю залучені до зусиль з пошуку своїх близьких та поінформовані щодо них, оскільки це забезпечує прозорість і, отже, довіру».

Посол Канади в Польщі Кетрін Годін підкреслила, що «вирішення питання зниклих безвісти осіб є не лише гуманітарним обов’язком, а й основою справедливості та тривалого миру». Вона зазначила, що Канада зобов’язується підтримувати зусилля з захисту прав сімей, які постраждали від російського вторгнення, і продовжуватиме докладати зусиль, щоб питання зниклих безвісти осіб «залишалося пріоритетним у міжнародній політиці». Досвід країн колишньої Югославії, за її словами, «показав, що прогрес можливий завдяки співпраці, науці та підходу, заснованому на правах людини».

Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов заявив, що Україна прагне виконувати свої зобов’язання перед родинами зниклих безвісти осіб і «створила систему, здатну розшукувати та ідентифікувати зниклих безвісти цивільних осіб та військовослужбовців. Це передбачає координацію роботи всіх відповідних органів, залучення родин зниклих безвісти осіб та застосування сучасних методів криміналістики». Він додав, що Україна готова вчитися на досвіді інших країн, особливо тих, які мали справу з великомасштабними випадками зникнення осіб внаслідок конфлікту.

Відзначивши, що сім’ї зниклих безвісти з України та Південно-Східної Європи «об’єднані горем», Наталія Єпіфанова , голова Асоціації сімей зниклих безвісти та полонених українських захисників, сказала, що конференція стала нагодою «навчитися на досвіді сімей з Південно-Східної Європи, зокрема, що спрацювало, а що ні» у розробці ефективного процесу пошуку зниклих безвісти осіб. Вона зазначила, що дискусія проілюструвала «що можна було зробити краще двадцять або тридцять років тому і що можна застосувати в Україні сьогодні», оскільки понад 50 асоціацій, які працюють над проблемою зниклих безвісти осіб в Україні, продовжують вирішувати серйозні завдання.

Програма МКЗБ в Україні підтримується Норвегією, Німеччиною, Нідерландами, США та Канадою. Конференція у Варшаві стала можливою завдяки фінансуванню уряду Канади.

Про МКЗБ

ICMP-Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ) є міжурядовою договірною організацією, зі штаб-квартирою в Гаазі, Нідерландах. Її завданням є забезпечення співпраці урядів та інших організацій у пошуку зниклих безвісти осіб внаслідок конфліктів, порушень прав людини, катастроф, організованої злочинності, міграції та інших причин, а також надання їм допомоги в цьому.

Дякуємо МКЗБ за можливість долучитися до конференції