Українська версія доповіді голови ГО Вояцький Визвіл на заході протягом сесії Ради ООН з прав людини у Женеві

Ми громадська організація, що об’єднуємо родичів українських військовополонених, приїхали з України представити на Раді ООН з прав людини виставку малюнків дітей з родин військовополонених. Близько сотні українських дітей з різних куточків України і світу, взяли участь у нашому проекті. Ми назвали цю виставку «Я чекаю на тебе, …», а кожна дитина свій малюнок підписала, продовжуючи назву виставки «Я чекаю на тебе, тату, сестричко, батику, мамо, дідусю. Сотня звернень, сотня найзаповітніших мрій про повернення їх близьких представлена у нашій виставці. А це лише 1 відсоток від всіх українських родин в яких діти чекають на повернення своїх рідних з російського полону. Вдивляючись у кожний малюнок, читаючи кожне послання можна відчути невимовний біль і розпач, але разом з тим і велику силу, любов та гордість за своїх рідних.

Символічно, що вперше цю виставку за межами України ми представляємо в Організації Об’єднаних Націй на Раді ООН з прав людини, в організації, яка покликана забезпечувати мир безпеку у всьому світі та захищати права людини. Згідно з Женевськими конвенціями стосовно поводження з військовополоненими, держави, що перебувають у міжнародному збройному конфлікті можуть визначити державу покровительку як посередника для перемовин стосовно військовополонених. Але проблема полягає у тому, що росія не бажає визнавати жодну державу як посередника у темі полонених. Тому ми родичі українських полонених останню надію покладаємо на організацію об’єднаних націй, яка не може і не повинна стояти осторонь української проблеми і українських військовополонених, яких росія утримує у кількості щонайменше 10 тисяч осіб, грубо порушує їхні права, та зазіхає на їхнє життя. Росія грубо зневажає і порушує таке надбання європейської цивілізації як міжнародне гуманітарне право, однак не дивлячись на це мала можливість головувати у Раді безпеки ООН, має представництво в ООН та досі впливає на порядок денний Організації об’єднаних націй, а виконання своїх обов’язків як члена ООН цинічно уникає. Робоча група ООН з насильницьких зникнень не отримала від російського представництва з травня 2022 року жодної відповіді на їх запити про розшук українських військових що насильницьки зникли з вини російських збройних сил. За словами членів РГ з насильницьких зникнень, росія ігнорує їх запити. Росія приховує українських полонених на своїй території, забороняє їм зв’язок з рідними, застосовує психологічний тиск, фізично катує полонених, та вбиває їх у колоніях.

Українським громадським організація відомо про щонайменше 42 місця утримання українських військовополонених у РФ, місць з нелюдським умовами утримання, де знущаються, не надаються медичну допомогу, морять голодом, катують, та вбивають. Україна періодично отримує звістки про смерті у полоні здорових воїнів.

Згідно конвенції проти катувань та нелюдського поводження Організація об’єднаних націй має мандат на відвідування місць позбавлення волі для перевірки умов утримання та стану утримуваних. Питання: чому працівники ООН , так мирно співіснуючи (до прикладу) у стінах цієї штаб-квартири в Женеві з представниками російської держави, функціонуючи під адмініструванням російської чиновниці як генерального директора штаб-квартири, бояться відвідувати російські колонії на території рф для встановлення правди і заради недопущення порушення прав людини??

Ми не потребуємо співчуття, досить з нас занепокоєності , ми як і весь світ, ми на це сподіваємось, потребуємо справедливості.

Знайдіть рішення і важелі впливу на росію, відправте гуманітарні місії до колоній з українськими полоненими, змусьте рф дотримуватися Женевських конвенцій стосовно поводження з полоненими, для початку хоча б налагодження зв'язку полонених з рідними.