Про те, як ми відвідували наших захисників, які повернулися з полону.
А перед цим пекли їм пундики і розливали домашній мед в ресторані української кухні "Остання Барикада"
"Дружини й мами полонених і зниклих безвісти прийшли зі смаколиками у шпиталь до тих бранців, які щойно повернулися з катівень рф. Своїх не бачили ... Принесли чужим. Принесли їм мед і пундики. "Їм же хочеться домашненького", - кажуть. У хлопців з тіла стирчать металеві палиці-стабілізатори, у деяких вибиті очі й зуби, деякі без ніг і рук. "Дівчатка, Вам важче, ніж нам... Ви ж постійно в очікуванні. А ми вже вдома", - ніжно кажуть хлопці несвоїм мамам і дружинам.. "Нам стане легше, як Ви нас пообнімаєте", - несміливо натякають дівчата... "У нас менше болітиме тіло, коли Ви нас пообнімаєте теж", - реагують хлопці. Обнімаються. Лікарі й медсестри заливаються сльозами публічно, хтось, як я, виє на весь шпиталь німо.... Протистояння нації Людей і нації нелюдів триває...."
(C) Oksana Levkova ГО "Не Будь Байдужим"