Жорстокість, руйнування, втрати - це ті сліва, які асоціюються з трагедією, яка сколихнула Україну. Війна завжди приносить страждання та смерть. Ось і зараз ми бачимо людей, які платять за мир і спокій найвищою ціною - своїм життям. Вони герої, які зійшли на поле бою, щоб захищати свою країну, своїх співвітчизників та ідеали. Ці люди стали символами мужності, відваги та самопожертви. Вони ризикують своїми життями, знаючи, що можуть ніколи не повернутися додому до своїх родин та близьких. Воїни вірять в свої сили та справедливість.
Але війна забирає їх кожного дня. З кожним боєм вони гинуть десятками, сотнями, а іноді і більше. Їхні імена потрапляють на меморіальні стіни, в записи втрат, розбиваючи на шматки серця рідних та близьких. Життя цих героїв закінчується на полі бою, залишаючи назавжди біль та смуток в житті тих, хто їх любить.
Нажаль, жертвами війни стають не лише військові, але й цивільні, лікарі, волонтери, журналісти, які працюють у небезпечних зонах, щоб допомогти пораненим та потерпілим. Вони теж заслуговують нашої поваги та визнання. Наш обов'язок - пам'ятати їхні імена, шанувати їхню відвагу, прагнути до миру та спокою у всьому світі, щоб уникнути втрат у майбутньому, щоб їхня жертва не була марною. Ми маємо працювати над забезпеченням безпеки і миру у світі.
А герої, які загинули, нехай завжди залишаться в наших серцях та нагадують нам і всьому світу, якою цінною є мир та наша безпека.
Дмитро Андрющенко з позивним «Дипломат» знає про це з власного досвіду. Ветеран «Азову», офіцер, оборонець Маріуполя, він пройшов полон і став одним із героїв мультимедійного документально-мистецького проєкту «ДУШУ Й ТІЛО».
Героями проєкту стали українські захисники і захисниці, які повернулися з російського полону, де пережили жорстокі катування, зокрема через патріотичні татуювання, що засвідчують їхню українську ідентичність.
Це були чотири дні плідної роботи, нових знань, обміну досвідом і приємного спілкування. Дні, коли ми знову переконалися, наскільки важливо знаходити час і можливості для професійного розвитку, підтримувати свій рівень експертності та розширювати навички фасилітації.
Мистецтво здатне говорити про війну інакше: не приховуючи правди, а знаходячи форму, яка допомагає побачити й осмислити її глибше — через людські історії, образи та символи.
