Рік тому, місто Маріуполь та підприємство "Азовсталь" стали свідками трагедії, яка неодмінно залишить слід у історії. Мирні жителі та військові стали жертвою збройного конфлікту та опинилася в полоні, де вони вже перебувають понад рік. Ця катастрофа не тільки змінила їхнє та наше життя назавжди, але й підкреслює нагальну потребу втручання та підтримки міжнародного співтовариства.
Понад рік полонені Маріуполя знаходяться у неволі, постійно стикаючись з небезпекою, фізичним та психологічним тиском. Вони позбавлені свободи, доступу до нормальних умов життя, медичної допомоги та зв'язку зі своїми родинами. Це стало для них випробуванням, яке важко уявити, і щодня вони змушені боротися з викликами, які нав'язує їм полон.
Ми не можемо дозволити, щоб ці люди залишалися беззахисними та забутими. Вимагаємо усі країни світу об'єднатися і спільно виступити проти цього жахливого порушення прав людини.
Організації, такі як ООН, Червоний Хрест, Європейський союз та інші, повинні зробити все можливе, щоб концентрувати увагу до цієї проблеми та використовувати свої ресурси для забезпечення безпеки, звільнення та підтримки полонених. Дипломатичні зусилля та перемовини повинні бути активізовані з метою досягнення звільнення полонених.
Час діяти! Час об'єднатися в боротьбі за їхню свободу! Час об'єднатися в боротьбі за мир на землі!
Дмитро Андрющенко з позивним «Дипломат» знає про це з власного досвіду. Ветеран «Азову», офіцер, оборонець Маріуполя, він пройшов полон і став одним із героїв мультимедійного документально-мистецького проєкту «ДУШУ Й ТІЛО».
Героями проєкту стали українські захисники і захисниці, які повернулися з російського полону, де пережили жорстокі катування, зокрема через патріотичні татуювання, що засвідчують їхню українську ідентичність.
Це були чотири дні плідної роботи, нових знань, обміну досвідом і приємного спілкування. Дні, коли ми знову переконалися, наскільки важливо знаходити час і можливості для професійного розвитку, підтримувати свій рівень експертності та розширювати навички фасилітації.
Мистецтво здатне говорити про війну інакше: не приховуючи правди, а знаходячи форму, яка допомагає побачити й осмислити її глибше — через людські історії, образи та символи.
