У роковину закінчення оборони міста Маріуполь та виходу за наказом решти захисників із заводу Азовсталь, у Львові 20 травня, було розпочато всеукраїнський мотопробіг за ініціативи ГО Вояцький Визвіл та за підтримки мотоспільнот України.
20.05.2023 колона мотоциклів розпочала забіг та вирушила зі Львова до Рівного, з Рівного до Звягеля, зі Звягеля до Житомира, з Житомира до Києва. Задля того, аби нагадати суспільству, що проблема полону досі є і мовчання тільки погіршить ситуацію.
Ми не маємо права забувати тих, хто вже рік потерпає від неволі. Поспілкувались з одним з організаторів мотозабігу Надією Шевченко, мамою солдата строковика ВЧ 3057 НГУ, вона дала відповіді на важливі питаня.
Які труднощі виникли під час мотопробігу ?
- Проблем взагалі не було, кожне місто залюбки приєдналося до цієї акції. Всі були як одна родина, це був шалений темп, який переносився з міста до міста.
Цікаві історії під час акції?
- В місті Рівному, коли ми всі зустрілися на площі. Там були дітки, які привезли в театр свої малюки та посеред акції почали підходити до мотобайкерів і просити автограф на руці. Ми почали сміятись та вивели одного з кращих байків, аби діти по фотографувались.
Хто ще брав участь ?
- Крім Мотоспільноти до нас в кожному місті приєднувались батьки полонених, рідні та навіть просто перехожі. Ніхто не проходив повз та не був байдужим, кожен знаходив що сказати на підтримку цієї акції.
Як зародилася ідея мотопробігу ?
- Ще восени виникла така ідея, але ми перенесли це на весну, тому що на той час не дозволяли погодні умови. Весною ми зорієнтувалися, що точно будемо його робити. Поспілкувавшись з нашими побратимами, за два тижні ми спланували всю акцію.
Вже 21 травня о 15:00 в Києві, на Софіївській площі, мотопробіг було завершено. Пам’ятаємо та чекаємо кожного нашого захисника на Батьківщині.
Дмитро Андрющенко з позивним «Дипломат» знає про це з власного досвіду. Ветеран «Азову», офіцер, оборонець Маріуполя, він пройшов полон і став одним із героїв мультимедійного документально-мистецького проєкту «ДУШУ Й ТІЛО».
Героями проєкту стали українські захисники і захисниці, які повернулися з російського полону, де пережили жорстокі катування, зокрема через патріотичні татуювання, що засвідчують їхню українську ідентичність.
Це були чотири дні плідної роботи, нових знань, обміну досвідом і приємного спілкування. Дні, коли ми знову переконалися, наскільки важливо знаходити час і можливості для професійного розвитку, підтримувати свій рівень експертності та розширювати навички фасилітації.
Мистецтво здатне говорити про війну інакше: не приховуючи правди, а знаходячи форму, яка допомагає побачити й осмислити її глибше — через людські історії, образи та символи.
