Їхній стан здоров'я і фізичний і психологічний оцінюється як незадовільний.
Чинні закони не дають права військовослужбовцям та військовослужбовицям, які були в полоні, звільнитися зі служби. Після повернення вони проходять обстеження, коротку реабілітацію та повертаються до частини, у якій служили раніше. Дуже часто така коротка реабілітація та швидке повернення до війська стає причиною погіршення психологічного чи фізичного здоров’я. Наприклад, військовий міг впадати у ступор, коли бачив зброю. Так ставалося тому, що багатьох били прикладом по голові в полоні.
Яккісної психологічної реабілітації потребують усі звільнені з полону, але достатньої кількості кваліфікованих фахівців, а особливо прикро знати, що довготривалого фінансування для цього держава не має.
Але є зареєстрований законопроект номер 8061, який очікує на розгляд. Якби цей закон було прийнято, то він би дозволив поверненим із полону звільнитися зі служби за власним бажанням. Закон отримав позитивні висновки та був підтриманий Міністерством оборони України ще в листопаді. Але станом на сьогодні він не винесений до сесійної зали.
Про те, що репатрійовані особи не залучаються до військової служби, говорить і стаття 117 Женевської конвенції.
В законі не прописаний порядок: які етапи, обстеження в яких лікарів і яку реабілітацію має проходити людина, повернена з полону. Є випадки, коли комусь проводять якісне обстеження, а когось лікують поверхово. Це, на жаль, не поодинокі випадки різного ставлення в різних структурах.
Кожен боєць має наполягати на якісному обстеженні свого організму, вказувати на всі наявні хвороби, поранення, потребу психологічної реабілітації т.і.. Бо від цього залежатиме його подальша служба і безпека. Томущо не всі до неї готові. А це потрібно розуміти кожному.
Другий день Саміту у Вашингтоні був присвячений долям українських військовополонених, цивільних заручників і незаконно вивезених дітей.
З 12 по 16 вересня у Вашингтоні проходить 9-й Ukraine Action Summit, що організовує American Coalition for Ukraine
Важливою частиною роботи громадської організації є психологічна та соціальна підтримка для жінок із родин полонених і зниклих безвісти українських захисників.
Пам’ять — це повага до родин, підтримка тих, хто вратив на війні найдорожче - своїх синів, дочок, чоловіків, батьків, які в найсуворіший час для нашої країни стали на її захист. Це відповідальність за те, щоб імена полеглих Захисників і Захисниць ніколи не були забуті.