Майже всі ці хлопці досі у полоні!

«Тато, тато, тато!» - не вгаває маленьке блакитнооке хлоп`я на дитячому майданчику у Києві. Маля бігає за випадковими перехожими і намагається впізнати у випадкових чоловіках батька. Хлопчаку на вигляд можна було б дати три чи навіть чотири роки. На сонці золотом переливається біляве волосся дитини. Малюка намагається втримати кароока брюнетка.

Ті, хто приходять на цей майданчик постійно, знають, що молоду жінка звати Аліса, а її двохрічного сина – Тимофій. Жодного разу хлопчик не приходив сюди із татом. Лише з мамою та бабусею.

Тато Тимофійка – Денис Чумак ось уже понад півтора роки перебуває у російському полоні. Останній раз малюк бачив свого батька у березні 2022 року. Тоді хлопчику було лише вісім місяців. Саме тоді його батько, 29-річний український військовий, пішов захищати Маріуполь від російських окупантів. 

«Перший День народження Тимофія пройшов без тата, другий - також. Без тата він зробив свій перший крок, сказав своє перше слово. Тимфійко вже більше року кличе тата, а тато його не чує. Для нього тато – це фотографія у рамці на поличці нашої зйомної квартири. Хоча там далеко, за декілька тисяч кілометрів є та людина, яка любить Тимофія понад усе – там у полоні його тато», - зі сльозами на очах розповідає про свою біду 25-річна дружина Дениса Чумака Аліса.

Жінка поринає у спогади, розповідає про свою таку бажану вагітність, про те, як Денис допомагав в усьому, як він хотів сина, як плекав і ніжив його перші вісім місяців життя, поки війна не розлучила найрідніших людей.

«Денис дуже мріяв про сина, він пишався, коли йому на службі говорили, що Тимофій схожий на нього. А ще мій чоловік любив Маріуполь. Навіть, коли ми почали зустрічатись, у мене не було сумнівів, що переїжджати доведеться мені. Він любив це море, ми там завжди гуляли, він обожнював це місто», - починає свою розповідь дружина українського військового.

Обоє молодих людей – і Денис і Аліса народились у Бахмуті. Тут вони закінчили місцеву школу. У Бахмуті вони і познайомились. Тоді Алісі було лише 12 років, Денисові -18. Зустрічатись вони почали значно пізніше – у 2020 році. У Бахмуті вони відсвяткували своє весілля. «У Маріуполь Денис переїхав у 2015 році. А у 2020 році я переїхала до нього. У Маріуполі народився наш син Тимофій», - згадує жінка. Хлопчик з`явився на світ 29 червня 2021 року у третьому пологовому будинку міста Маріуполя, який через вісім місяців після народження малюка, знищили росіяни авіабомбами.

«Ми двічі втратили наш дім – спочатку у Маріуполі, а потім у Бахмуті. Ми втратили все, що мали, але у нас залишилось найголовніше – всі наші рідні живі. У нас є віра і надія. Ми віримо, що скоро наш татко буде разом з нами і ми розпочнемо наше нове життя у мирній Україні», - впевнена дружина Дениса.

Аліса Чумак розмовляє зі мною по телефону. Жінка надсилає сімейні фотографії. На світлинах Азовське море, молоді усміхнені батьки, блакитноокий тато тримає свого блондина-синочка, чоловік із малюком на руках, поруч дружина – щаслива родина на фоні Маріупольського драмтеатру. «А ось фото із пологового, ось кінологічний взвод Дениса. Вони були всі дуже дружні, а зараз майже всі ці хлопці у полоні», - надсилає Аліса фото, на якому 12 молодих українських військових зібрались разом із дружинами після служби за святковим столом. Це все було до початку повномасштабної війни.

…Рано вранці 24 лютого Алісі до Маріуполя зателефонувала сестра із Харкова і сказала: «Почалась війна». Зв`язку із чоловіком, який в цей час був у відрядженні неподалік Маріуполя, не було. Лише пізніше вдень Денис зумів передзвонити. Він сказав, що ще з ночі чув вибухи, але переконував, що все скоро владнається, він всіляко намагався заспокоїти дружину. Пізніше Алісу із дитиною забрав на квартиру побратим Дениса. Там жінка зі своєю подругою Тамарою, її семирічною донькою та службовою собакою переживали перші дні війни. «Потім ми побачили, що у будинку знаходитись небезпечно і перейшли у підвал «АТБ», де зібралось дуже багато людей. Я на вулицю з дитиною не могла виходити взагалі», - згадує молода жінка життя під час бомбардувань Маріуполя.

В цей час ні Тамара, ні Аліса не знали, де їх чоловіки, що з ними. Десь за тиждень до підвалу прийшов чоловік Тамари із листом від Дениса.

«Він писав, що дуже сумує за нами, шкодує, що мало часу з нами проводив, хоча це не так. Він присвятив нам увесь свій вільний час!» - згадує хронологію подій Аліса. А вже наступного дня до підвалу прийшов і сам Денис. Це була дуже коротка зустріч подружжя – не більше п`яти хвилин. Денис навіть не зміг взяти сина на руки через те, що був у спорядженні. А далі знову години чекання. «Крайній раз я бачила свого коханого 10 березня. Він зайшов і попросив вийти на вулицю без дитини. Передав підгузки, акумулятор, щоб у нас було світло в підвалі, якусь їжу, яку він зумів роздобути. Я навіть не встигла його обійняти», - не стримує сльози Аліса.

Далі були страшні бомбардування, життя у тісному підвалі і постійне очікування. Зв`язку не було ніякого. Якогось дня один із чоловіків, який вийшов на вулицю із підвалу, повернувся і розповів, що неподалік від їхнього місця перебування стоять два російських танки. На одному із танків був напис: «Ростов – папа!»

«Саме тоді я зрозуміла, що більше в Маріуполі не побачу свого чоловіка. Так і трапилося». Ми вирішили, що повинні їхати із міста. І на автівці подруги ми з Тамарою, наші діти, собака і кіт виїхали за Маріуполь, де нас зустріли рідні. Всі разом ми якимось дивом доїхали до Дніпра, де прожили до вересня 2022 року. А потім я наважилась їхати до Києва, щоб щось робити, щоб швидше повернувся Денис додому. Я ходжу на всі акції, роблю все, щоб по швидше мої чоловіки зустрілись. Це моя найбільша мрія!» - продовжує розповідь Аліса.

У кімнаті в квартирі в Києві стоїть маленький Тимофійко, у руках він тримає плакат, який, поки малюк спав, вночі акуратними літерами виводила його мама: «Тато, я чекаю на тебе». На стіні кімнати висить рамка із фотографіями, яку привезла із Харкова своїй подрузі Тамара. На рамці написано: «Home». У шафці на поличці багато дитячих іграшок. На іншій полиці – портрет тата. 16 жовтня татові Тимофія Денису Чумаку виповниться 31 рік. У нього не залишилось дому, але його чекає родина – маленький Тимофійко, дружина Аліса, мама, молодший брат… «Дім у нас ще буде, головне, щоб повернувся Денис. Ми його дуже любимо», - говорить на прощання дружина українського Героя.