Добрий і людяний. Велосипедист. Любитель походів. Уміє дружити, підтримати близьких, дбати про інших. Тому пішов захищати країну ще 2015 року.
16 листопада 2015 року Андрія Свинара призвали на строкову службу Наступного року він уже підписав контракт. Андрій – на той час був морським піхотинцем. Відслужив три роки. Після завершення терміну контракту він вирішив укласти його знову, але уже з Національною гвардією України. Матері Олені пояснив:
- Мам, цю роботу я добре знаю, хлопців знаю також.
Це - аргумент, погодилась мама. Андрій Свинар працював колись трактористом, коли вся сім’я жила на Вінничині. Згодом батьки розлучилися і мама переїхала до свого батька у Запорізьку область.
На кінець лютого 2022 року Андрій мав квитка, щоб поїхати додому у відпустку. А восени 2021 року вступив на навчання до Приазовського державного технічного університету.
Але війна сплутала всі плани. Завадила ще далі пройти пішки, у походах, пізнати свою красиву країну. Зате Андрій встиг це трохи зробити у Запорізській області, де жила бабуся, а тепер зостався лише дід. Вдалося піти на Великий луг, посмакувати цілющою водою. Принести води бабусі, щоб не хворіла. У цивільному житті багато чого хотілося робити: наприклад – готувати. Скажімо – омлет з овочами у вигляді рулету. Андрій підглядав у Ютуб, щоб створити кулінарний шедевр.
Андрій Свинар – турботливий. Сам перебував у пеклі Азовсталі, але думав про безпеку для матері, про її захист. Спеціально для неї зробив у Телеграмі групу, щоб мама та решта родичів дізнавалися про нього новини. Він знав, що всі будуть виходити в полон з Азовсталі і будь-яка інформація про нього буде важливою для рідних.
Андрій має хобі – велосипед. У серпні 2021 року їздив на Карпатський збір. Там нарешті познайомився з Олегом Рогом. Доти хлопці спілкувалися у соцмережах на тему велосипедів. Олег характеризує Андрія, як доброго і позитивного друга, який любив подорожувати. Після від’їзду з Карпатського кемпу Олег загубив документи. За збігом, їх якраз знайшов Андрій і віддав. Після цього чоловіча дружба між ними лише посилилась.
Востаннє хлопці спілкувались у березні-квітні 2022 року. Андрій казав, що ситуація на Азовсталі – складна. Бо там було багато поранених і багато цивільних.
20 травня 2022 року Андрій Свинар вийшов з Азовсталі
Після вибуху в Оленівці Андрій зміг сповістити матір, що живий. Хлопці, яких уже звільнили, кажуть, що на момент їхнього перебування у полоні, Андрія утримували на території Росії. Де він зараз – невідомо.
Андрія Свинара дуже чекають вдома: мама, дідусь, дядина Тетяна з родиною. Двоюрідна сестра Катя – має багато новин для Андрія; вона з нетерпінням чекає, щоб як колись, наговоритися із ним досхочу і запитати поради. Чекає чоловік Каті – тезка Андрій, маленький тримісячний племінник Лев. Тітка Галя, дядько Сашко, собака Джем. Однокласники – Віталій, Маша, Яна, Аліна. Друзі з Маріуполя і Одеси. Велосипедисти з Карпатського кемпу.
А також ми – всі українці.
Український Самміт подарував нам нових друзів. Ще вчора ми були незнайомі, а сьогодні разом ходимо коридорами Конгресу і говоримо про Україну.
Дякуємо за можливість бути почутими, представляти голос родин полонених і зниклих безвісти українських вояків та долучатися до адвокації на підтримку України у США.
Другий день Саміту у Вашингтоні був присвячений долям українських військовополонених, цивільних заручників і незаконно вивезених дітей.
З 12 по 16 вересня у Вашингтоні проходить 9-й Ukraine Action Summit, що організовує American Coalition for Ukraine
