У центрі мультимедійного проекту «Душу й тіло» - ветерани та діючі військовослужбовці НГУ, ЗСУ, ВМС та ДПСУ. Їх десятеро. Усі вони пройшли через російський полон. І в кожного є татуювання з українською символікою, які стали для російських катів ще одним приводом для знущань і тортур.
Саме так. Те, що для людини є символом її ідентичності, любові до України та власних переконань, у російському полоні стає приводом для катувань і знущань..
«ДУШУ Й ТІЛО» - це не просто фотопроєкт про пережите в полоні. Це спроба через документальну фотографію розповісти історії людей, які зазнали катувань і знущань у російських катівнях. Показати, через що їм довелося пройти але зберегти свою гідність і переконання.
Унікальність проєкту у поєднанні документальності і художнього погляду. Камера фіксує не лише татуювання чи сліди пережитих катувань. Вона показує саму людину, їх погляд, характер, внутрішню силу.
Це історія про українську ідентичність, яку росія намагається знищити насильством. Але ідентичність не зводиться лише до символів на тілі, вона живе у свідомому виборі, цінностях і вірності собі.
Для нас, родин військовополонених і зниклих безвісти захисників України, це ще один спосіб привернути увагу до наслідків російського полону та зробити травматичний досвід колишніх бранців видимим для українського суспільства та світової спільноти.
Ми прагнемо, щоб світ побачив тих, хто повернувся з самого пекла, почув їхні історії, побачив, що залишається з людиною після її звільнення з російського полону. І щоб пережиті ними катування та знущання не були забуті і знецінені.
«ДУШУ Й ТІЛО» - про те, що можна пережити фізичне й психологічне насильство, але не дозволити пережитому визначати, ким ти є.
Про тіло, яке пам’ятає пережиті тортури, і про людину, яка не дозволила полону змінити те, ким вона є.
Про душу, яка продовжує жити з болем, який весь час нагадує про себе але не завжди помітний іншим. Болем, який часом стихає, а потім знову нагадує про себе, виринаючи з пам’яті навіть тоді, коли здається, що все це вже позаду.
Про українську ідентичність, яку неможливо знищити.
Про тих, хто й досі в полоні, під тортурами і психологічним тиском, і всім серцем чекає повернення додому, в Україну.
Поки наші захисники залишаються в російському полоні, ми продовжуватимемо боротися за їхнє повернення додому.
Цей проект реалізує ГО «Вояцький Визвіл» за підтримки Український культурний фонд та 1-го Корпусу НГУ «Азов».
